Альона: Я знаю, де можна сховатися
І хоча вона вже звикла до обстрілів, щоразу молиться, коли починають стріляти. Це допомагає, і стрілянина припиняється.
Історії дітей
Фільтр за програмою
Арсеній: Найбільше я переживаю за батьків
Хлопчик живе в селищі Північне, що за кілька кілометрів від фронту.
Надя любить мріяти
Надійка любить лежати на підлозі та у мріях вимальовувати цікаві історії. У Наді багато друзів, вона багато читає, робить успіхи у навчанні. Та найголовніше – мама навідує її в притулку мало не щодня! А ще це все — неправда. Ці історії Надя малює у своїй уяві.
Артем
– В цьому будинку живемо ми і ТИ!
– А я чому тут живу?
– Бо ти будеш захищати нас з мамою від тата…
В той день мама з Артемом змушені були вкотре ховатися від гніву батька та тікати з дому.
Настя
– А мама…мама нас бросила…
Настя дуже серйозно ставилася до своїх завдань. Вона потроху починала розповідати про маму, війну та друзів, які більше ніколи не повернуться до рідного містечка.
Артем
– Как мы назовём твой рисунок?
– Война!
– Но ты же нарисовал клоуна, а назвал рисунок “Война”?
– Нет, я поменял название…Пусть будет клоун.
Орина: Досі боюся феєрверків
Орина з прифронтового містечка Первомайськ.
Влада: Друзі поїхали назавжди
З початком бойових дій чимало її друзів поїхали з міста назавжди. Тож у Влади нині лишилося лише два друга.
Аліса: Через війну я не могла танцювати
Дівчина танцює з дитинства.
Мирослава: Мрію, щоб батьки були завжди поруч
Під час найбільших обстрілів тітка вивозила дівчинку в Дніпро. І це, за її словами, був найважчий час в її житті. Час без батьків.
Карина: Моє місто синьо-жовте
Каріна знає як це ховатись у бомбосховищі, спати всією сім’єю в коридорі. Знає як це, коли під час контрольної роботи під вікна школи падає снаряд.
Данило: Цуценята лишилися без мам
Собак на вулиці багато, тому що через війну господарі залишили домашніх улюбленців і поїхали геть.