Арттерапія

Артем

Артем

6 занять він малював, і не викликав занепокоєння.
Його малюнки не мали чіткої форми, але кольорова гама здавалась доволі спокійною.

6-те заняття – це такий собі “екватор” арттерапії.
Більшість дітей починають говорити своїми малюнками саме на середині курсу.
Заговорив і він.

– Как мы назовём твой рисунок?
– Война!
– Хорошо, позовешь когда закончишь.

Він малював швидко, так хотів встигнути вкластись у виділений час.
Я вирішила дати йому більше часу. Чекати доки буде потрібно.

– Всё, закончил…это…клоун…
– Но ты же назвал рисунок по другому?
– Нет, я поменял название…Пусть будет клоун.

Для дітей притаманно тікати від того, що їх лякає. Заперечувати.
Часто це підтримує і родина. Навчають жити за принципом:
“Не кажи про погане, і з тобою нічого не станеться”.

Біля фронту посилились бойові дії. Ми особливо часто чуємо звуки розриву снарядів, автоматних черг. Напруга посилюється. Про це розповідають і малюнки.

Ззовні діти спокійно реагують на це. Не показують слабкість.
А внутрішній стан – звісно нестабільний.
Дитина потребує відчуття безпеки на постійній основі.

Дякуючи арттерапії нам вдається стабілізувати емоційну напругу. Вказати на вихід страху.

* З метою захисту, ім’я дитини змінене.

Як ви можете допомогти

Пожертвувати на програму

Пожертвувати на програму

Допомогти дітям