Наші волонтери

Я вивчаю культурологію, філологію та історію. Важливу складову в моєму житті займають люди, завдяки яким життя сповнене яскравих вражень та відчуттів, завдяки яким я часто посміхаюсь. Саме такими чудовими людьми наповнена команда фонду. Щаслива, що ми можемо разом бути рушійною силою до змін дитячих життів на сході.

Коли я вчилась у початковій школі, до нас перевелася дівчинка з Грузії. У її країні почалася війна. Тоді я думала, як же мені пощастило народитися в Україні й не знати війни. Проте за кілька років таке ж горе прийшло і до нас. Дуже хочу, щоб кожна дитина війни отримала допомогу, якої потребує, а з нею - шанс на щасливе, повноцінне життя. У фонді можу робити свій маленький внесок для цього.

Я навчаюся на другому курсі, закохана у творчість і все, що пов’язане з нею. Пишу вірші, граю на п'яти музичних інструментах. Мене надихають люди з моральним стрижнем. Я переконана в тому, що кожен із нас може змінювати світ і себе через добро. Вдячна команді фонду, що можемо разом допомагати тим, хто цього потребує.

Коли я навчалася в Німеччині, то була впевнена, що точно повернуся до України та буду розвивати українську освіту. Доля склалася так, що поки я працюю в німецькому університеті, але внести свою лепту до розвитку української освіти на волонтерських засадах змогла. Це створення просвітницьких проєктів, заснування освітньої організації "Freundschaft kennnt keine Grenzen", а також волонтерство для фонду. Сьогодні ми даруємо підтримку та можливості їм, а завтра вони подарують світле майбутнє нам і Україні.

Я сама з Олександрії Кіровоградської області. Зараз працюю у Мюнхені, Німеччина. Мене торкають історії дітей на Сході, хочу допомогти їм мати краще майбутнє! Переконана, всі наші волонтери від організації "Bamberg:UA e.V." мають подібне бажання.

Як журналістка і мама, рада, що маю можливість допомагати почути голоси дітей у Німеччині та інших німецькомовних країнах.

Перекладаю тексти на англійську. Пам'ятаю, що першу порцію текстів було важко переварити, через те, що історії дітей доволі складні. Мені болить війна. Якщо я не роблю нічого там, то роблю те, що можу тут.. і це такий холодний душ, який не дає мені забутись в побуті, таке собі "взагалі-то там на Сході за нас воюють."

Мене турбує те, що діти знаходяться у складних обставинах. Хочеться дарувати надію на краще майбутнє. Маю яскравий спогад з власного дитинства. Коли мені було 14, я вперше потрапила до Іспанії за програмою навчального обміну. Разом зі мною їхали діти з притулку в Краматорську. Діти були різного віку, їхні очі світилися надією залишитись в іспанській родині. Комусь вдалося, комусь ні. Цей погляд назавжди залишив у мені співчуття до дітей...

Рада бути волонтеркою у фонді, бо це про допомогу дітям війни. Я не хочу, щоб вони залишалися зі своїм страшним життєвим досвідом і пережитим болем наодинці. Коли почула, що фонду потрібні перекладачі англійської, то радо приєдналась. Це те, що я вмію і рада бути корисною.

Я журналістка з Горішніх Плавнів, мрію стати воєнною репортеркою. У вільний час пишу казки для дорослих (не 18+, а просто на складні теми) та фотографую. А ще розпочала власний проєкт про бранців Кремля "Імена" (@imena_ukr).

Цікавлюсь соціальними ініціативами та розвитком підприємництва в Україні. Волонтерю загалом уже шість років уже, люблю собак.

Я фанатію від подорожей, Гаррі Поттера і джазу, а ще я є багатостраждальною мамою пуделя Самсона і найзлішого у світі кота Мурчика. Щоб допомагати дітям з сиротинців, заснувала соціальний інтернет-магазин одягу для малюків Balala.

Працюю кореспонденткою інформаційного агентства «Главком», а також є журналісткою фактчекінгового проєкту Stopfake.

Мені 17 років. Волонтерство у фонді дає мені змогу допомагати дітям, розповідати про них, про вплив війни на їхні життя усьому світу.

Я називаю себе Unknown writer з Донеччини, живу у Вінниці. Наша сила - в людяності, самопізнанні та мріях.

Я вивчаю політологію та працюю над дипломною. Влітку я допомагала дітям у Вірменії, які через війну втратили близьких чи свій дім. Можна сказати, що рішення волонтерити для фонду прийняла від безпорадності. Коли розумієш, що можеш хоч трохи на щось впливати — стає легше жити. Хочеться бути другом, наставником і підтримкою для дітей, яких торкнулась війна.

Мені 18 років і я займаюсь перукарською справою. Захоплююсь фотографією, люблю зберігати спогади. А ще люблю дітей. В мене є молодші брати та сестри й ніхто з нас не бачив справжньої війни. Мрію, щоб діти мали щасливе дитинство. Хочу допомогти іншим дізнатися, що робить війна.

Вивчаю германістику та комунікації у Бамберзькому університеті, паралельно проводжу індивідуальні уроки з німецької та англійської мов. Мене надихають подорожі, розмови з цікавими людьми, музика, книги. Долучилась до фонду, щоб бути корисною для дітей з зони бойових дій.