-А можна сальто назад? Я буду дуже акуратно, – питає Сашко у виховательки.
Йому 14 років і він дуже любить паркур. Раніше йому дозволяли бігати, стрибати. Але нині, в новому інтернаті, куди він переїхав – ні. А це єдина можливість Сашка висловити свою внутрішню енергію та відчути свободу.
Паркур для дуже сміливих людей, хоч Сашко і поводиться в житті несміливо. Він ходить, опустивши голову, і його довга чілка завжди закриває очі і частину обличчя. Сашко вважає себе не красивим.
Він впевнений, що має навіть доказ цього – адже мама залишила його. А потім дівчина пішла до іншого. «Значить зі мною щось не так» – робить висновок Сашко. Йому важко визнати, що «щось не так» з батьками, а не з ним.
Мама і тато витрачали всі кошти на алкоголь. Часто вдома не бувало навіть їжі для дитини. Батьки так напивались, що одного разу спалили хату. Всі втрьох переїхали в підвал і довго там жили. Кожного разу як Сашко скаржився на умови чи голод, тато бив його палкою. Сашко забрали в притулок, а через місяць померла мама.
-У тебе такі красиві очі, – каже наша психологиня Сашку.
-Правда? – він вперше посміхається і з цього часу дивиться психологині тільки в очі.
Сашкові важко просити про допомогу. Психолог може дати йому підтримку і довіру до людей і світу. Йому потрібен час, щоб пробудувати безпеку і відкритись.
