Анастасія – найстарша у сім’ї серед 3-х сестер і 2-х братів.
Їх усіх забрали з родини, коли п’яний батько в черговий раз побив до втрати свідомості мати, а потім накинувся на дітей. Усіх дітей розподілили між двома інтернатами та будинком малятка.
Через те, що Настя була старшою, їй часто діставалось від тата, якщо мами не було вдома. Вона може детально і довго описувати, як саме тато бив маму, і всі синці і шрами від побоїв на її тілі. Дівчинка звинувачує себе в тому, що одного разу зрадила сестер. Того дня тато був у гніві, а мами поруч не було і тому Анастасія вибігла з будинку, відчуваючи, що зараз на неї накинуться.
Вона сховалась за сміттєвим баком. Звідти вона бачила як сестри повертаються з прогулянки додому, але не змогла їх зупинити. Не змогла поворохнутись. Як наслідок, батько всю свою лють спрямував на малих.
Одного разу в розмові з психологом Настя пригадала найбезпечніше для себе місце – це покинута квартира в якій колись жила її сім’я. Вона часто збігала туди і сидячи на старому стільці дивилася у вікно на життя інших людей, що проходять повз.
Анастасія – дуже ініціативна дівчинка. І ми хочемо, щоб травма насильства з боку найрідніших не закарбувалася в її пам’яті і не отруювала все подальше життя.
Ми віримо, що можемо змінити життя Настя, якщо продовжимо надавати їй психологічну підтримку.
