Світова прем’єра стрічки «Будинок зі скалок» режисера Сімона Леренґа Вільмонта відбулася на фестивалі «Санденс». Фільм отримав World Cinema Documentary Directing Award — приз за кращу режисуру в міжнародній конкурсній програмі документальних фільмів.
Війна на Сході України завдає великої шкоди сім’ям, які живуть поблизу лінії фронту. Фільм розповідає про життя в Лисичанському центрі психо-соціальної реабілітації, де група соціальних працівників намагається створити безпечний простір для проживання дітей, поки державні органи та суди вирішують подальшу долю дитини та її сім’ї.
Я сподіваюся звернути увагу не лише на конфлікт, що нині триває на Сході України, але й на довгострокові, менш помітні наслідки цього для дітей та сімей, які там проживають. Тож цим фільмом я хотів показати водночас і нещадні наслідки, і дружбу та стійкість цих дітей,
— говорить режисер фільму Сімон Леренґ Вільмонт.
Це були для мене найважчі зйомки з емоційної точки зору. Оскільки щодня ти спостерігаєш за тим, з якими труднощами стикаються діти з родин зі складними ситуаціями, де батьки зловживають алкоголем чи наркотиками. Сімон — режисер чи не з найбільш чутливим до всього серцем. Він переймався кожною деталлю під час зйомки та, як губка, всмоктував історії і біль дітей. Кілька разів під час зйомок я бачив, як він плакав, коли тримав у руках камеру,
– говорить Азад Сафаров, лінійний продюсер та другий режисер фільму.
Фільм — це найефективніший засіб донести цю інформацію як до людей, так і до влади. І у нас є відповідні інструменти, як це зробити. Ми вже рік надаємо психологічну допомогу дітям в інтернатних закладах, в тому числі й героям цього фільму.
Дізнатись більше та долучитися до допомоги можна на тут: https://voices.org.ua/programs/mobilni-psykholohy/
Луганська область розділена лінією фронту вже понад шість років. Ситуація в Лисичанську, де ми знімали фільм, багато в чому типова й для інших міст Східної України. Закрилися підприємства, шахти, а слідом — високий рівень безробіття, соціального неблагополуччя та проблем, пов’язаних із воєнними діями,
— розповідає Олена Розвадовська, голова благодійного фонду «Голоси дітей» та локальна координаторка фільму.
Ми знімали в дитячому притулку, де перебувають діти різного віку, з різними характерами та історіями, які їх туди привели. Потрапляючи до закладу, діти переживають втрату. І немає значення, яка у них була сім’я. Для дитини батьки будуть хорошими. Захищаючи їх, вони захищають себе. Часто сестер та братів розлучають по різних інтернатах — і це величезна травма для кожного. На певний час діти опиняються під одним дахом, проживають свій біль і стають опорою один одному. Ці історії — водночас і слабкості, і приклади сили — ми фільмували. Сподіваюсь, фільм ще раз донесе нам усім давно відому істину, а саме: кожній дитині потрібна сім’я.
Відгуки про картину:
«Це делікатний фільм-спостереження, що викликає співчуття та повагу. Написана на папері історія «Будинку зі скалок» може здатися нестерпно похмурою, але насправді — це історія надії», — зазначають у POV Magazine. Загалом фільм зібрав неймовірну кількість позитивних відгуків у закордонній пресі. IndieWire, Variety, Film Fest Report та багато інших написали про стрічку.
«[«Будинок зі скалок»]…викликає глибоку скорботу, гнів і відчай. Фільм великої емоційної сили, знятий в інтимному просторі дитячого будинку в Україні», — зазначив Мехді Баламіса із Film Fest Report у своєму твіттері.
Довідково:
Фільм є копродукцією чотирьох країн: Данії (продюсерка Моніка Геллстром / Final Cut for Real), Швеції (продюсер Тобіас Янсон / STORY), Фінляндії (продюсер Самі Ягнукайнен / Donkey Hotel) й України (продюсерки Дарія Бассель та Віка Хоменко / «Мун Мен»).
Стрічка стала однією з переможців Чотирнадцятого конкурсного відбору Держкіно України. Загалом виробництво стало можливим завдяки підтримці таких інституцій: Данський кіноінститут, Danish Film Directors, Шведський кіноінститут, Фінський кіноінститут, IMS, Державне агентство України з питань кіно, AVEK, Nordic Film & TV Fond, Creative Europe: TV Programming, каналів ARTE, MDR, BBC, DR, SVT, Yle, VPRO та ін.