Це Анна Іванівна з Торецька та її п’ятеро онуків.
Вона – одна з тих, кому ми допомагаємо у ці непрості часи. Її старша дочка нещодавно стала мамою, тому не працює. Тож увесь тягар опіки за онуками нині лежить на бабусі.
Таких історій – тисячі, а з початком епідемії COVID-19 їх стало ще більше.
Передали продукти харчування батькові, який виховує сина сам. Луганщина. Мама їх покинула. “Запойная”. Він же старається. Сам не з простим минулим, але зробив вибір стати хорошим татом. Працює двірником. Сину шість років.
Він плакав. Сказав, що йому ніколи ніхто не допомагав і тут раптом..
Тож коли ви думаєте, що маленька допомога нічого не вирішує і пару гривень нічого не змінять, то це не так. Вирішують, і навіть розчулюють до сліз чоловіків з непростим минулим.
Ще багато дітей чекають на допомогу. Вже через тиждень ми плануємо нову поїздку до тих, хто втратив можливість нагодувати своїх дітей. А, також, до сімей, куди у зв’язку з карантином дітей повернули з інтернатів.