Діти лишаються дітьми навіть в умовах війни. В укриттях вони граються, малюють і щиро дружать.
У бомбосховищах вони говорять про море, веселощі та багато смаколиків.
А потім розходяться по домівкам, аби після наступного сигналу сирени зустрітися знову та продовжити мріяти.
5-річний син Ірини зранку намалював прапор України, а 8-річна хрещениця написала, куди йти російському шоблу.
Ділимося з вами #Історії_які_надихають
Наш син вже знає слова «війна», «окупант», «смерть» і «руский корабль іди нахуй!» Це вже не матюк.
Він здригається від слова «танки» і час від часу питає чи вони до нас не прийдуть.
Замість пісень про весну я вчу його, що робити, коли буде бах-бабах.
Я щиро ненавиджу кожного окупанта і тих, хто ще й досі не вірить, що в нас війна.
А ще, щиро вірю в нашу неймовірну армію🙏
Ми – непереможний народ.