Пазл України – єдина іграшка, яку мій син взяв з собою з Києва на Західну Україну.
З 24 лютого ми ніби живемо у страшній паралельній реальності. Моя 4-річна дитина почала грати у війнушку і кілька разів на день питати, коли москалі перестануть стріляти і ми зможемо повернутися додому.
Ми щодня складаємо пазл України, з особливим трепетом збираючи докупи всі частинки нашої великої країни. Співаємо гімн та віримо у нашу перемогу.
Ми приєднуємо Харків, який майже вщент розбомбили окупанти, і мріємо, як відбудуємо першу столицю України. Думками линемо в український Крим, який одного разу обов’язково покажемо нашому сину. Ми збираємо Західну Україну, яка дала прихисток друзям-переселенцям. І щодня повертаємося додому… у Київ, де лишилися довоєнні ми.
Україна обов’язково переможе, адже на нашій карті так багато міст, які потрібно наживо показати сину.
Alexandra Matios, керівниця комунікаційного напрямку Благодійного фонду Голоси дітей.