Командир —”НАЧАРТ!!”
Офіцери поруч —”Тссссс…”
Комбриг 72-ки “Славян” стишує голос, та гучним шепотом керує боєм навколо Києва, іноді озираючись на завішану ковдрою кімнату холодного підвала, де сплять закутані діти, які знайшли з мамами притулок на ніч. Від російських ракет та інших “братерських” подарунків. Дивно, але вони міцно сплять, не реагуючи на те, що коїться навколо. А навколо іде битва за наше місто, наш Київ. І 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців робить все що може, і все що за межами людських можливостей. В нас небагатий вибір, або ми, або нас. Але на нашій стороні любов.
Любов до наших дітей, до наших родин, наших міст та сел, до нашої України.
Яку ми любимо понад усе.
І ми будемо битися, поки цю чортівню ми не повернемо до пекла.